ГУКНУТИ

гу́кнути вул. 1. вдарити (ст): Тямлю, одного разу, стоячи коло мене на риштуванні, сказав: “Як чоловік не гу́кне кого в писок, то не знає, що жиє між людьми, а як не вип'є, то не знає, як виглядає світ” (Нижанківський)|| = вгатити2. вистрілити (ст): Ах, як я хотів тоді вихопити пістолю і гукнути котрому в лоб! (Лисяк)

Смотреть больше слов в «Лексиконі львівському»

ГУЛУПЕТНИК →← ГУДІТИ

Смотреть что такое ГУКНУТИ в других словарях:

ГУКНУТИ

БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́Х... смотреть

ГУКНУТИ

I г`укнутигукну, гукнеш, док., розм. Те саме, що гуркнути. II гукн`ути-ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до гукати.

ГУКНУТИ

недок. гукати, док. гукнути1) (кликати) to hail, to call2) (аукати, кричати) to whoop, to hallooяк гукнеш так і відгукнеться — curses come home to roos... смотреть

ГУКНУТИ

I г`укнутигукну, гукнеш, док. , розм. Те саме, що гуркнути.II гукн`ути-ну, -неш, док. , перех. і неперех. Однокр. до гукати.

ГУКНУТИ

гу́кнути дієслово доконаного виду гуркнути гукну́ти дієслово доконаного виду крикнути, покликати

ГУКНУТИ

Назвацьназывацьпагукаць

ГУКНУТИ

див. кликати

ГУКНУТИ

【完】 见 гукати

ГУКНУТИ

I гукн`ути сов. от гукати I II г`укнути сов. от гукати II

ГУКНУТИ

назвацьназывацьпагукаць

ГУКНУТИ

1) проворкова́ть 2) сказа́ть

ГУКНУТИ

-ну, -неш krzyknąć; zawołać

ГУКНУТИ

назваць называць пагукаць

T: 128