Смотреть больше слов в «Лексиконі львівському»
ПЛЮ́НУТИ, ну, неш, док.Однокр. до плюва́ти.Стань, подивися – плюнь та й оступися (Номис);Чиж плюнув кров'ю і, притримуючи прострелені груди, майже непр... смотреть
(і) че́рез губу́ не плю́не. Хто-небудь дуже гордовитий, пишний, зарозумілий. Він думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне (П. Куліш); Із палати гордо суне (цар), через губу вже не плюне. Руки в пах вгородив (І. Франко). не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) (собі́) в ка́шу (в борщ) кому і без додатка. Вміти відстоювати, захищати себе. Діти .. не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу (М. Коцюбинський); (Кукса:) Я так думаю, що цей (отаман) не дасть у кашу наплювати, дарма що молодий! (М. Кропивницький); В Зарічному він не одного знав: народ тямущий! В кашу плюнути не дасть нікому (П. Рєзніков); Завадка серцем відчував, що Бронко не занехаяв справи. Не такий характер в його сина, щоб дозволити собі наплювати в кашу (Ірина Вільде); Звичайно, стосунки з молодим і недосвідченим парторгом треба налагоджувати, але плювати собі в борщ він не дозволить нікому (В. Собко). плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в борщ (в ка́шу) кому. Робити комусь щось неприємне, прикре і т. ін., чинити кривду, ображати. — Ти чого, відьмо недошмаляна (недосмалена), язика, мов халяву, розпустила? Що, тобі Пігловський в борщ плюнув!? (М. Стельмах). плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в ві́чі (в о́чі, межи́ о́чі і т. ін.) кому. Виражати зневагу, презирство до кого-небудь; ображати. (Явдоха (до Грицька):) Що ж мені плювати тобі у вічі, коли ні ти мені, ні я тобі не заподіяли нічого лихого? (Панас Мирний); Всі ми плекали тебе, хотіли в люди вивести. А ти плюнув нам у вічі (М. Ю. Тарновський); — Коли ж пан сотник до тебе підійде, щоб шлюб приньмати (приймати), то тут і відкинься.— Отсе справді, що так,— каже Олена,— таки тут йому межи очі і плюну (Г. Квітка-Основ’яненко); А нехай мине така лиха година, коли .. б діти їм у вічі наплювали (Ю. Яновський). плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в ду́шу кому. Кого-небудь ображати, торкаючись найдорожчого, заповітного. Погрожував (вчитель), що так цього не залишить, не дозволить собі в душу плювати (О. Гончар); — Покажіть того, хто на старість плюнув мені в душу! Хто зробив з мене злодія?! (М. Зарудний); — Так, але за що він мені наплював у душу? — пригадав він розмову з Кузем (Григорій Тютюнник). плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в крини́цю кому, чию. Виявляти неповагу до кого-небудь. Потім деякі Стадницькі почали писатися Стадніковими, .. бо для чого згадувати того хлопа, шляхетність якого починалася з козацьких київ… І ось тепер далекий нащадок простого стадника плює в криницю своїх пращурів (М. Стельмах). плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т. ін.) кому. Зневажати, ображати, принижувати когось. — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний); — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа). плю́нути на все, грубо. Відмовитися від чого-небудь суттєвого, залишити щось у такому стані, як є. Видно було Корнієві, що не мед-таки Павлові на дачі і в досить-таки міцних висловах товариша свого і “розпікав”, і розважав трохи, а кінець-кінцем, радив плюнути на все та приїздити додому (А. Головко); — А панунця хай гамуються і не викрикують тут на мене, бо як мені того буде забагато, то візьму й плюну на все (Ірина Вільде). плю́нути (наплюва́ти) і розте́рти, грубо. Не звертати уваги на що-небудь. — Люди добрі, на цю хитрість Варчука і Денисенка треба наплювати і розтерти! (М. Стельмах). плю́нути че́рез порі́г. Дуже мало побути де-небудь, погостювати у когось. (Аделаїда:) П’єр! Їдем! (Тетяна:) Що це ти, невісточко моя золота? Плюнула через поріг та й з хати? (І. Карпенко-Карий). як (раз) плю́нути. Дуже просто, легко, швидко. Тепер такий час, такі умови, що як плюнути — підпасти під категорію українофілів (М. Коцюбинський); Розсердити його — як раз плюнути (О. Іваненко). — Шкода, що тато зараз у командировці (відрядженні), а то можна було б його попросити винайти (машину), це б йому, напевне, раз плюнути (Панас Мирний); як плю́нути на во́ду. І як плюнути на воду — Він душі лишився! (С. Руданський).... смотреть
ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИ розм.; ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?); неперех.Дієприслівникова форма: плюнувшиплюнутьДеепричастная форма: плюнув
-ну, -неш, док. Однокр. до плювати. || Відмовитися від продовження чого-небудь, від участі в чомусь.
[pl'unuty]дієсл.plunąć
-ну, -неш, док. Однокр. до плювати.|| Відмовитися від продовження чого-небудь, від участі в чомусь.
【完】 见 плювати
див. плювати
плю́нути дієслово доконаного виду
Пляваць
сов. от плювати
пляваць
пляваць