Смотреть больше слов в «Лексиконі львівському»
ПРИТИСКА́ТИ (ПРИТИ́СКУВАТИ) (із зусиллям, налягаючи, щільно прикладати кого-, що-небудь до когось, чогось), ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ рідко), ТУЛИ́ТИ, П... смотреть
притиска́ти (припира́ти) / прити́снути (припе́рти) до стіни́ (до сті́нки) кого. Ставити когось у безвихідне становище, домагаючись зізнання, здійснення чого-небудь і т. ін. — Бог з вами, не притискатиму вас до стіни… (Леся Українка); Все перемішалося в старому, як перемішується лише в тому, кого вперше в житті припирають до стінки (Ю. Шовкопляс); (Арсен:) Мені якби ще отого шахрая, Геннадія, до стінки притиснути! (З. Мороз); Вона тут же вирішила рішуче “приперти до стіни” свого супротивника (М. Хвильовий); — Що ж воно оце робиться, га? — приперли вони нас до стінки сердитими запитаннями (З журналу). припе́ртий до стіни́. Припертий до стіни.., чи не щодень до сповіді стаю, та жодної нема мені покути (В. Стус).... смотреть
недок. припирати, док. припертирозм. to press; (двері та ін.) to shut, to close lightlyприперти чимсь двері — to put smth. heavy against the doorприпер... смотреть
ПРИПЕ́РТИ див. припира́ти.
див. припирати.
Припе́рти, див. припира́ти
припе́рти дієслово доконаного виду
див. припирати.
сов. от припирати