Смотреть больше слов в «Лексиконі львівському»
ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́Ч... смотреть
втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову. 1. Ставати нездатним обдумано, розсудливо діяти, поводитися (перев. у складній ситуації). Звірячий жах ганяв його по хаті, од дверей до дверей, а він намагавсь гамувати його і весь тремтів.— Не втрачай голови...— говорило щось у ньому (М. Коцюбинський); (Романюк:) Не бійся: твій тато не з тих, хто голову губить... (О. Корнійчук); Та не було часу на бідкання, а Мстислав не був з тих, що тратять у скруті голову (Ю. Опільський); Я сам голову згубив — скочив на ноги та як гукну на повний голос: “Браво, Манюрка!” (Ю. Яновський); Найменша дитина тяжко заслабла на запалення в легенях, і ми зовсім стратили голову та живемо як у тяжкому сні (М. Коцюбинський); // Переставати реально, об’єктивно сприймати й оцінювати факти, дійсність. Гітлер, зірвавши великий куш, утратив голову: він гнав час, мов перекладну тройку на поштовій дорозі (О. Сизоненко); // Напружено думати втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд). 1. Переставати нормально мислити, поводитися; ставати божевільним. — Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де ж таки — ходить та й ходить, аж до сусідньої області забивається, гасає, як той Марко по пеклу (Ю. Яновський); Хто глянув би збоку на цей розгардіяш, міг би подумати, що тут люди втратили глузд і тільки шаленіють, не тямлячи себе, замкнуті в цій клітці, сповнені пекучої задухи (О. Гончар); — Вона стратила розум, збожеволіла,— загомоніли молодиці (І. Нечуй-Левицький); Якого страху набралася вона тоді в поганім тім млині, мало розуму не стратила (О. Кобилянська); (Маруся:) Моя мати! Тут, в Цареграді! Ні! Я доспівалась... Я з горя притужила тінь своєї матері... Мабуть, вмерла моя мати!.. Боже мій, поможи мені! Я, здається, стратила розум (О. Левада). 2. Бути неспроможним обдумано діяти у складній ситуації; губитися. — Усі знають, що Софроній, хитрющ стра́тити життя́. Загинути. Хотів він (метелик) бачити якнайближче те ясне сонце, яким йому здавалась лампа. Чи думав же він, що там життя стратить? (Леся Українка). стра́тити о́чі. Осліпнути. Я його спитав, яким побитом стратив він очі. Він розповів, як .. вів троє коней напувати .. Коні злякалися, шарпонули й довго волокли хлопця з собою (Г. Хоткевич).... смотреть
Стра́тити. Втратити. Русини стратили в нім чоловіка ученого і працьовитого, щирого і прикладного учителя (Б., 1895, 5, ..) Щоби не стратити й одного острого слова з упреків жіночих, не відповідав звичайно Ярема нічо, а записував тільки все якнайстараннійше. Та диво, вимівки Оксанині ставали що раз, то коротші (Б., 1895, 8, 2) Хінці стратили в сій битві 1900 людий; 600 Хінців дістало ся до неволі (Б., 1895, 9, ..) Ото погорів знов один господар Петро Бойчук в Товтрах, що жалував кілька левів на асекурацию, а тепер стратив сотки (Б., 1895, 1, ..) Московскі аґенти закинули сітку на всю австрийску Русь і аґітують безнастанно за тим, щоби австрийскі Русини стратили всяку надію на свій розвій (Б., 1895, 13, 1)// пол. stracić - втратити, позбутися.... смотреть
дієсл. недокон. виду (що робити?)казнитьДеепричастная форма: казня
недок. страчувати, док. стратити(карати смертю) to execute, to put to death
[stratyty]дієсл.stracić
СТРА́ТИТИ див. стра́чувати.
див. страчувати.
Выканацьвыконваць
Стра́тити, стра́чу, -тиш, -тять
-чу, -типі stracić, uśmiercić zob. страчувати
стра́тити дієслово доконаного виду
Henrette
Henrette
Avrätta
див. страчувати.
выканацьвыконваць
выканаць выконваць
сов. от страчувати
загубити